Сім’я та наркоманія

Наркоманія – бич сучасного суспільства

Сьогодні вже мало хто заперечуватиме, що наркоманія — це абсолютне зло, що не буває вживання наркотиків заради просвітлення, що немає безпечних наркотиків та способів їхнього прийому. Наркоманія — бич для всіх країн колишнього Радянського Союзу. Якщо раніше про наркоманів навіть і не чули, то у 80-ті, 90-ті та нульові стався справжній спалах наркоманії. На превеликий жаль, наркоманів не меншає і зараз. Загалом наше суспільство має багатий досвід спілкування з наркоманами, проте методів боротьби з наркоманією так і не знайдено.

Якщо держава та суспільство загалом не знають, як боротися з наркоманією, то що говорити про сім’ї. Коли наркоманія приходить у сім’ю, вона обплутує своїми злими мережами всіх і кожного. Наркоманія, як пухлина, розростається та знищує все живе на своєму шляху. Батьки, особливо матері, починають страждати і звинувачувати себе, що дитина стала наркоманом. Родичі дивляться на них і на всю сім’ю з докором, адже “у добрих будинках наркоманів не буває”.

Взаємини з сім’єю

Брати і сестри наркомана відвертаються від найближчого родича або так само, як і він/вона, стають на слизьку доріжку наркоманії. Звичайно, наслідки наркоманії поширюються і далеко за межі сім’ї: від наркомана відмовляються друзі, він/вона втрачає роботу чи навчання, поступово соціальне середовище, в якому функціонує наркоман, його повністю затягує.

Як правило, наркоманами стають у підлітковому віці. Батьки приділяють підліткам не так багато часу, як хотілося б, і тому часто не помічають, що їхнє чадо підсіло на голку. Батьки починають бити на сполох лише тоді, коли залежність сформована, з’являються перші синдроми ломки, з дому зникають гроші та цінні речі. Тим часом самі юні наркомани не схильні ставитися до наркотиків серйозно. Для них наркотик – не більше, ніж забава.

Вони вважають, що вони почали вживати наркотики легко і кинуть їх, коли тільки захочуть. Для молоді вживання наркотиків часто пов’язане з “крутістю”, адже багато кумирів вживають наркотики, не приховуючи цього. “Чому б і мені не спробувати?” вирішує підліток. Звичайно, є підлітки, які ставляться до наркотиків дуже обережно. Якщо вони й вживають наркотик, то зроблять усе можливе, щоби не підсісти. Є певна категорія підлітків, які можуть протистояти тиску друзів та відмовитися від прийому наркотиків. На жаль, таких підлітків зовсім небагато.

Коли підліток стає наркоманом, батьки зауважують, що з їхньою дитиною щось не так, зовсім не одразу. Справа в тому, що у підлітків немає грошей на сильні наркотики, і їм не залишається нічого іншого, як діставати те, що є. В результаті, ознаки та симптоми наркоманії виявляються поступово. Як правило, батьки починають про щось здогадуватися, коли дитина повертається з вулиці і має дивний погляд, з’являється вовчий апетит і спрага. Нарешті, усвідомивши, що їхня дитина приймає наркотики, батьки, замість того, щоб звертатися за допомогою, починають сперечатися з дитиною, умовляти її покинути (що вже неможливо).

Батьки просто губляться і не знають, як їм вчинити. Дуже часто вони починають звинувачувати себе у всьому. Вони обмірковують своє життя, намагаються з’ясувати, що зробили негаразд. Батьки, хоч вони і дорослі люди, вважають за краще взяти участь жертви обставин і, замість того, щоб допомогти дитині, йдуть в себе, звинувачуючи себе і весь світ у несправедливості долі. Зазначимо, що на першому етапі провину перед батьками відчуває і сам наркоман, що, однак, аж ніяк не йде на користь його подальшому рятуванню від наркотиків.
Батьки, що прийняли на себе роль жертви, і наркоман, що “провинився”, укладають негласний союз. Батьки розуміють, що наркотики небезпечні, але підсвідомо намагаються потрапити до наркомана, адже він негласно визнає свою провину. Батьки виступають як “рятувальників”, а наркоман – у ролі споживача. У це важко повірити, але деякі батьки фактично дають дітям-наркоманам гроші на наркотики!

Рано чи пізно батьки вирішуються на лікування та звертаються до лікаря-нарколога. Однак вони швидко переконуються, що курси лікування не діють. Підліток зривається і знову починає вживати наркотики, незважаючи на курс детоксикації та довгих психологічних розмов. Грубо кажучи, “винний” наркоман чи ні, він розчаровує батьків.

Дослідження реабілітованих наркоманів показують, що їхня поведінка після курсу вкрай нестійка. Наркомани очищаються від наркотику, проте клініка не допомагає їм стати повноправними членами суспільства. До того ж, батьки не довіряють наркоману, який пролікувався, і постійно стежать за ним.

Така тактика батьків позначається на наркоманах негативно: вони розуміють, що їм не вірять, а якщо ти й сам у себе не віриш, то який у тверезості сенс? Наркоман розуміє, що, хай він і вилікувався, він, як і раніше, викликає сильний дискомфорт у батьків. Це пов’язано з тим, що сім’я не живе окремо від суспільства, і слава “сім’ї з наркоманом” надовго закріплюється навіть за благородними людьми. Загалом і в цілому, наркоман відчуває, що на нього чиниться незримий тиск, і тому наступний зрив не змушує себе довго чекати.

Коли наркоман проходить курс лікування наркологічної клініці, він, зазвичай, будує великі плани на майбутнє. Вони раді, що виліковуються від залежності, а батьки радіють, що в їхньої дитини буде заради чого жити у зовнішньому світі. Однак, як це часто буває, мрії залишаються лише мріями. Чому наркомани, що вилікувалися, не можуть реалізувати свої мрії, вийшовши з клініки? Відповідь досить проста: лікування в клініці вимагає мінімум зусиль; наркоман живе у світі мрії і поступово починає вірити, що все вже досягнуто. Грубо кажучи, весь творчий “пар” йде в гудок. Наркоман вживається в неіснуючий образ і, вийшовши з клініки, розуміє, що світ жорстокий, що так просто нічого не вийде, і, звичайно, знаходить втіху в наркотиках.

Що ж робити? Відповідь проста: треба проводити не лише лікування та реабілітацію, а й ресоціалізацію наркомана. Саме такий підхід практикується у центрі ресоціалізації наркозалежної молоді “Новий шлях”. Наркоман виліковує як душу, а й тіло. Через щоденну працю та молитву наркоман зміцнює тіло, вчитися боротися із труднощами реального життя, зміцнюється у вірі, що в нього все вийде. Унікальний підхід центру дає колишньому наркоману ціль у житті. Зверніться до “Нового шляху” і забудьте про наркотики назавжди.